Пошкодження обертальної (ротаторної) манжети плечового суглоба. Сухожилля м'язів обертальної манжети плеча, як і всі інші сухожилля, мають відносно погане кровопостачання. Недостатнє кровопостачання сухожиль обертальної манжети приводить до частого розвитку дегенеративних змін: виникає так звана тенопатія. Часто ці тенопатіі називають плечолопатковий періартрит, але це абсолютно неграмотний діагноз, від якого у всьому світі вже відмовилися кілька десятиліть тому. "Плечолопатковий періартрит", що проявляється болем у плечі, може бути насправді не тільки тенопатією того чи іншого сухожилля обертальної манжети, але і рядом інших захворювань

Найбільш часта причина, яка сприяє розвитку тенопатії - хронічна травматизація сухожиль, яка можлива при двох принципових варіантах:

Багаторазові рухи, що супроводжуються напругою сухожиль обертальної манжети. Часто тенопатія розвивається у вчителів, які пишуть крейдою на дошці, піднявши руку вгору, у малярів, фарбувальників стіни, при свердлінні дрилем і т.п.

Тенопатія, що виникає на тлі хронічної травматизації може довгий час ніяк себе не проявляти, а може проявлятися болем в плечовому суглобі, що підсилюється при рухах. Коли відбувається розрив, то біль значно посилюється. Розрив може відбутися як при напрузі сухожиль, наприклад при занадто довгій роботі або при незвичайно високій фізичній активності, так і без будь-якої помітної травми.

Анатомічні особливості. У деяких випадках простір між голівкою плечової кістки та Акроміоном досить вузький, що призводить до постійної травматизації сухожиль ротаторної манжети (особливо часто - сухожилля надостного м'язу). До цього може призвести перелом великого горбка плечової кістки, який зрісся зі зміщенням або індивідуальна анатомічна форма акроміального відростка плечової кістки: у деяких людей кінчик акроміона має форму гачка, який треться по сухожиллі, а ще на кінчику акроміона буває і додаткова кістка - os acromiale, яка теж може травмувати сухожилля обертальної манжети.

Оперативне лікування при захворюваннях і ушкодженнях обертальної манжети плеча показано, якщо:

• є повний розрив, який робить рухи в плечовому суглобі неможливими або обмежує деякі рухи;
• є частковий розрив, який обмежує рухи, служить причиною болю;
• консервативне лікування виявилося безуспішним.

Суть операції полягає в зшиванні і фіксації розриву за допомогою спеціальних якорів, під артроскопічним контролем.

Ще одним захворюванням плечового суглоба є так званий SLAP пошкодження (абревіатура від англ. Superior Labrum Anterior Posterior Lesion) - пошкодження суглобової губи плеча в місці прикріплення сухожилля довгої головки біцепса. При цьому в розрив губи при SLAP пошкодженні може входити й саме пошкодження сухожилля довгої головки двоголового м'яза плеча.

SLAP-пошкодження виникають відносно рідко, і їх досить складно діагностувати. Таке ушкодження можна запідозрити при виконанні магнітно-резонанстной томографії (МРТ) або при артрокопіі, коли в суглоб вводиться відеокамера.

Латеральний епікондиліт - це захворювання, при якому запалюється місце прикріплення м'язів до латерального надмищелка плечової кістки. Часто це захворювання називають «лікоть тенісиста», оскільки ця проблема досить типова для людей, що займаються цим спортом. Однак, латеральний епікондиліт може виникнути не тільки у спортсменів. Основна причина захворювання - перенапруження м'язів в області їх прикріплення до надмищелка плечової кістки. Таке перенапруження може виникнути як при грі в теніс, так і при будь-якій іншій монотонній роботі руками такій як: пиляння дров, фарбування стіни і т.д. Як правило, захворювання виникає у віці 30-50 років. Іноді захворювання може розвинутися без будь-якої видимої причини, у такому випадку говорять про «раптовий» латеральний епікондиліт.

Як правило, захворювання розвивається поступово. Спочатку біль несильнийй і непостійний, але за кілька тижнів або місяців він поступово прогресує і може стати постійним. Часто початку болю не передує якась травма. Найбільш поширеними симптомами латерального епіконділіта є:
- Біль або відчуття печіння з зовнішньої сторони ліктя;
- Зниження сили м'язів передпліччя, розгинаючих кисть і пальці.

Ці симптоми посилюються при навантаженні на м'язи, що прикріплюються до латерального надмищелка плечової кістки (тримання ракетки, закручування гвинтів викруткою і т.д.). Частіше біль виникає на провідній стороні (праворуч у правшів і зліва - у лівшів), але захворювання може виникнути і з обох сторін.

У переважній більшості випадків можливе консервативне (безопераційне) лікування. Воно ефективне у 80-95% випадків. У тих випадках, коли від консервативного лікування немає позитивного ефекту протягом 6-12 місяців, вихід в хірургічному лікуванні.

Практично всі способи операцій для лікування "ліктя тенісиста" зводяться до того, що м'язи відокремлюють від області прикріплення до виростків плечової кістки, видаляють хронічно запалені і змінені тканини і назад прикріплюють м'язи до кістки.

Операція може бути виконана або традиційним відкритим шляхом (через розріз завдовжки 4-6 см), або артроскопічно (через два проколи довжиною по 1 см). Порівнювати ці методики між собою досить складно, але варто відзначити, що відкрита операція, ймовірно, дозволяє більш ретельно побачити всі зміни в області прикріплення м'язів до кістки.